Романівка (Теребовлянська міська громада)
| село Романівка | |
|---|---|
,_%D0%A0%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D1%96%D0%B2%D0%BA%D0%B0.jpg) | |
| Країна |  Україна
|
| Область | Тернопільська область |
| Район | Тернопільський район |
| Тер. громада | Теребовлянська міська громада |
| Код КАТОТТГ | UA61040470240043992 |
| Основні дані | |
| Засноване | XV століття |
| Населення | 726 |
| Площа | 4,351 км² |
| Густота населення | 166.86 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 48151 |
| Телефонний код | +380 3551 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°13′12″ пн. ш. 25°34′9″ сх. д. / 49.22000° пн. ш. 25.56917° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
345 м |
| Водойми | Гнила Рудка |
| Відстань до районного центру |
19 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 48100, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, м. Теребовля, вул. Князя Василька, буд. 104а |
| Карта | |
  Романівка | |
 Романівка | |
| Мапа | |
| |
|
| |
_%D0%9F%D0%A6%D0%A3_%D0%A0%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D1%96%D0%B2%D0%BA%D0%B0.jpg)
Рома́нівка — село в Україні, у Теребовлянській міській громаді Тернопільського району Тернопільської області на березі річки Гнила Рудка. До Романівки приєднано х. Гайдаки.
Населення — 658 осіб (2007).
У селі є Романівське джерело, на околиці — Романівський орнітологічний заказник.
Перша писемна згадка — 1471.
Назва Романівка походить від імені галицького князя Романа Мстиславича. За іншою версією – від Романа, який прийшов у цю місцевість з Могильниці й тут поселився.
Постійно потерпало від нападів татарсько-турецьких орд в цей час. Основним заняттям селян Романівки завжди було землеробство.
Селяни підтримали повстання проти поляків під проводом Северина Наливайка, брали активну участь у визвольній війні під проводом Богдана Хмельницького.
Після першого поділу Речі Посполитої Романівка у складі решти галицьких земель переходить під владу Австрії. На початку XIX століття в Романівці було створено двокласову школу з українською мовою навчання. Значну роль відіграв вчитель пан Ковальський. Вкінці XIX століття в селі, як і в інших Теребовлянського повіту засновуються різні громадські організації, гуртки, товариства. В 1902 році тут було створено товариство «Просвіта», яке розмістилося в приватному будинку Ярослава Коваля. Тривалий час товариством головував о. Балько. При просвіті було створено ряд гуртків, а саме «Сокіл», «Січ», «Сільський господар», «Союз Українок», інші.
Багато селян записалося до лав УСС під час Першої світової війни. З 1 листопада 1918 року Романівка перебуває у складі ЗУНР. Головою села був обраний Струнь Омелян.
Діяли товариства «Просвіта», «Луг», «Сокіл», «Союз українок», кооператива. На початку 1920-х років у чотирикласній Романівській школі навчання велося українською мовою.
З 17 липня 1941 року до 25 березня 1944 року село перебувало під німецькою окупацією. За роки окупації з Романівки на роботи в Німеччину вивезли близько 50 юнаків і дівчат.
У вересні 1944 року в результаті бою на хуторі Гайдайка бійці УПА вбили 14 енкаведистів.
З поверненням радянської влади за звинуваченням у націоналізмі були вислані в Сибір родини Антона Багрія, Ярослава Стельмаха, Семена Афінця, Григорія Мізюка, Володимира Кацана та інших. Окремих діячів визвольного руху було ув’язнено. Протягом 1950 року було сформовано колгосп ім. Шевченка. У другій половині 60-х було збудовано дитячий садок, лазню, нові приміщення свинокомплексу, значно розширено машинно-тракторний парк. Протягом 70-х та 80-х років у два етапи було проведено меліорацію річкової долини Гнилої Рудки, побудовано два ставки.[1]
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Теребовлянської міської громади.[2]
17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Теребовлянського району, село увійшло до складу Тернопільського району.[3]
На позачергових парламентських виборах 2019 року у селі функціонувала окрема виборча дільниця № 610862, розташована у приміщенні клубу.
- Результати
- зареєстровано 392 виборці, явка 67,09%, найбільше голосів віддано за Радикальну партію Олега Ляшка — 20,31%, за «Слугу народу» — 18,77%, за «Європейську Солідарність» — 17,62%.[4] В одномандатному окрузі найбільше голосів отримав Микола Люшняк (самовисування) — 38,34%, за Аллу Стечишин (самовисування) — 15,02%, за Володимира Бліхаря (Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина») — 13,83%[5].
- назви частин села: Завода Велика й Мала, Загороди, Кінец, Кут;
- потік Гнила Рудка;
- назви піль: Вила, Долинки, Кобаньки, Лиса Гора, Сидерівка, Стадниця[6].
Бойчук, Бруховський, Витвицький, Гречаник, Гульман, Гурський, Данилишин, Ділай, Жаровський, Жук, Камбей, Кацан, Кумлик, Кульчицький, Кушлик, Кучма, Лужецький, Мелешка, Музика, Новицький, Олійник, Островський, Підкова, Рудий, Салій, Славський, Снітовський, Стельмах, Струнь, Трусь, Шлапак, Яворський[6], Глинський, Крийцула
- церква Воздвиження Чесного Хреста (1842, ПЦУ, кам'яна).
- церква святого Миколая (2008, УГКЦ, кам'яна).
- каплиця та джерело Пресвятої Богородиці.
- Пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у Другій світовій війні (1977).
- Пам'ятник на місці перепоховання діячів ОУН та вояків УПА (1990).
- Пам'ятник Махайлу та Тимофієві Бойчукам (1992, скульп. Б. Рудий).
- Символічна могилу Борцям за волю України (1990).
- Пам'ятний хрест на честь 1-ї річниці Незалежності України.
- Дві меморіальні таблиці на приміщенні школи, присвячені братам Михайлу і Тимофієві Бойчукам (1999) та Ярославі Стецько (2004).
- Гідрологічна пам'ятка природи місцевого значення Романівське джерело.
Працюють загальноосвітня школа І-ІІ ступенів, дитячий садок, бібліотека, ФАП, відділення зв'язку, музей Братів Бойчуків (від 2004), торговельний заклад.
- геолог, хімік М. Безверхний,
- художники Бойчук Михайло Львович та його брат Тимофій, Мар'ян Субчак,
- діяч ОУН М. Думанський,
- громадсько-політична діячка Слава Стецько, на честь якої встановлено меморіальну таблицю (2004),
- український педагог, громадсько-освітній діяч у США Андрейко Дмитро,
- громадський діяч, поет Антін Субчак.
- ↑ Планета географії : З історії села Романівка. Планета географії. Процитовано 7 червня 2023.
- ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 22 жовтня 2021.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Підсумки голосування на виборчих дільницях у загальнодержавному виборчому окрузі в межах ОВО № 166, Тернопільська область. Позачергові вибори народних депутатів України 2019 року. Архів оригіналу за 14 лютого 2022.
- ↑ Відомості про підрахунок голосів виборців на виборчих дільницях одномандатного виборчого округу № 166, Тернопільська область. Позачергові вибори народних депутатів України 2019 року. Архів оригіналу за 14 лютого 2022.
- ↑ а б Горбач О. Говірки й словник діялектної лексики Теребовельщини / Відбиток з. «Наукових Записок» Українського Технічно-Господарського Інституту. Мюнхен, 1971. — стор. 174
- А. Субчак. Романівка // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 192–193. — ISBN 978-966-528-279-2.
- А. Субчак. «З плеяди великих» // Тернопіль, 2002.
- Romanówka (2) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1888. — Т. IX. — S. 730. (пол.) — S. 730. (пол.)